5. Двi фази боротьби проти Гiтлера.

16 квiтня 1942 року – це початок “першої фази” цiєї боротьби. Пять лiтучих бригад  займаються партизанською вiйною: йде поповнення в ряди борцiв з числа тих, хто втiкає вiд гiтлерiвських арештiв, була в наявностi чудова розвiдка, спiвробiтництво з українською полiцiєю – нiмцi переполошилися, вони побачили “величезну армiю”, а дiверсiї українськiх партизанiв на шляхах не давали спокiйно жити всiм структурам “нової” адмiнiстрацiї. Але це була вiйна лише i лише з адмiнiстративними оорганами.

Цiкаво, що Головна Команда УПА написала лист до Коха в стилi “запорожцi пишуть до турецького султана”, в якому роз’яснювала свої дiї вiдносно Германiї i Росiї. У колах українського полiтичного i воєнно-революцiйного пiдпiлля лiтом 42-го не було згоди та єдности щодо поглядiв на методи боротьби. Група С.Бендери (М.Лебiдь) стояла на пасивному шляху без партизаських диверсiй: “партiзани – це агенти ….. з ними нам не по дорозi” тим самим зупиняючи зусиля УПА.

Друга фаза партизанської боротьби заключалась в тому, що зважаючи на особливо тяжкий стан  лiтом 1942 року видається указ всiм “лiтучим бригадам” бити ворога на всiх пунктах воєнно-стратегiчного значення а особливу увагу звернути на системi транспорту та тилового забезпечення – вiд Чорного моря й до Бiлорусiї i Балтики. Можна видiлити таку операцiю як Шепетiвська, що мала бiльш демонстрацiйний нiж диверiйний характер. Проведено її було блискуче. Крiм того, були випадки визволення вiйсковополоненних  шляхом нападiв на ешелони. Такимчином,партизанскi загони показали свою силу, з ними стали рахуватись. Настав новий рубiж, рубiж переговорiв.